Про Бессарабський ринок та простір навколо бульвару Шевченка поговорили у Департаменті містобудування та архітектури

У Департаменті містобудування та архітектури  продовжуються відкриті публічні заходи щодо території на бульварі Тараса Шевченка, де був розташований пам’ятник Леніну. Відповідь на питання «що має бути на місці колишнього пам’ятника» не була знайдена під час міжнародного конкурсу «Територія Гідності». Саме тому за ініціативою Департаменту містобудування та архітектури  було вирішено провести ряд заходів за участі експертів, фахівців та небайдужих до долі міста громадян, аби вивчити історію цього місця та спробувати переосмислити все, що з ним пов’язано. Під час попередніх зустрічей нам вдалося дізнатися, як формувалася ця територія, ми вивчили досвід інших країн, які пройшли через «ленінопад». Також ми проаналізували разом з фахівцями інституту Національної пам’яті низку законів, що стосуються декомунізації. Таким чином, разом  з киянами ми намагаємося зрозуміти, у якому напрямку потрібно рухатися і що хотіли би бачити жителі столиці на місці, де наразі залишилися тільки спогади про пам’ятник Леніну.

 

6 жовтня 2015 року в Департаменті відбувся захід, присвячений дослідженню виникнення ринків у містах та їх значення, зокрема поговорили про Бессарабський ринок.  Відомий київський історик, член Ради громадських експертів конкурсу «Територія Гідності» Михайло Кальницький розповів про історію Бессарабського ринку та місця, на якому він розташований.

За словами Михайла Кальницького, одна з найвідоміших  київських архітектурних пам’яток та комерційних споруд, що нині стала прикрасою площі біля Хрещатика, формувалася на місці захаращеної периферії. «Ще на початку ХІХ століття, менш ніж 200 років тому, це був далеко не центр Києва. Це була жахлива периферія. І навіть саме слово Бессарабка мало своєрідне походження, оскільки сюди привозили на продаж продукти з Бессарабії», - пояснює значення назви ринку Михайло Кальницький. За його словами, існує й інша точка зору щодо назви місця, де роками велася торгівля. Так, історик, археолог, релігійний та освітній діяч Петро Лебединцев стверджував, що місце, де виник ринок було такою ж периферією Києва, як Бессарабія в Російській імперії, тому й отримало відповідну назву.

У 1830 роки почалося освоєння цієї території. Формувалася забудова навколо площі. «В ті роки це був не ринок, а «цирковий балаган, - розповідає Кальницький.  - Деякий час площа була місцем для розваг, а як ринкова площа вона не використовувалася. Тут зупинялися подорожуючі, відпочивали та поїли коней з фонтану, що стояв перед ринком».

Свого часу на площі хотіли встановити пам’ятник Богдану Хмельницькому. Проте згодом знайшли йому місце на Софіївській площі, а у 1869 році Бессарабку було перейменовано на площу Богдана Хмельницького, яка називалася так до 1890 року.

У 1890-ті роки площа являла собою сільську місцину, однак навколо сучасного центру Києва з’являлося все більше і більше споруд.  На початку ХХ століття були побудовані значні споруди на Хрещатику, почали їздити трамваї. В цей час на Бессарабці продовжувалася хаотична торгівля, а сам ринок був на той час відкритий. Мешканці міста вважали його потворним і порівнювали його з «пухирем на кінчику красивого носу».

Будівля критого ринку з’явилася завдяки цукровому магнату, меценату Лазарю Бродському, який заповів місту кошти на будівництво. Проект був втілений архітектором польського походження Генрихом Гаєм, а урочисте відкриття будівлі відбулося у 1912 році. Саме тоді з’явилася й впорядкована площа біля місця, де велася торгівля.

Цікаво, що на фасаді будівлі Бессарабського ринку колись виднілося зображення архангела Михаїла. У 1934 році, коли Київ став столицею УРСР, його було демонтовано. На думку Михайла Кальницького, варто було б подумати над відновленням цього зображення на будівлі.

За словами спеціаліста з комунікацій, креативного директора, члена Ради громадських експертів конкурсу «Територія Гідності» Дмитра Гуріна, не можна залишиати поза увагою Бессарабський ринок, так як це один з головних громадських просторів на території, прилеглій до бульвару Шевченка.  

«Сучасна наука стверджує, що ринок – це перший і ключовий показник створення інновацій. Адже він є найдешевшим способом перевірити, як продається той чи інший винахід. Окрім того, ринки можуть відігравати вважливе значення у  туризмі міста, якщо там продаються унікальні товари місцевого виробництва», - стверджує експерт.

Дмитро розповідає, що однією з найцікавіших історій, яка пов’язана з ринками та їх впливом на туристичну сферу, є приклад Барселони. «Карта Департаменту туризму у Барселоні визначає ринки, як туристичні об’єкти. Туристи можуть дістатися пішки з будь-якої точки міста до ринку за 10 хвилин. Справа у тому, що план міста Барселона зіставлявся наприкінці ХІХ століття. Ринки створювалися тоді, як основні інфраструктурні об’єкти разом з базовою інфраструктурою. На 73 райони була запроектовано 43 ринка. За останні 10 років місто модернізувало більше половини ринків, що суттєво вплинуло на економічну ситуацію не тільки Барселони, а й всієї Каталонії. Варто сказати, що супермаркети в Барселоні традиційно не користуються попитом», - зазначає Дмитро Гурін.

У той же час, аналітик дослідницького центру CEDOS, редактор порталу Mistosite Ігор Тищенко, розповідаючи про комерціалізацію громадського простору, зазначив, що торгівля часто створює незручності для міста. Це кіоски та різні торгові майданчики біля метро, зупинок. Проте місту вигідно співпрацювати з представниками бізнесу, адже вони несуть відповідальність за благоустрій території, на якій ведуть свою діяльність. Прикладом такої взаємовигоди може слугувати Золотоворітський сквер. Тут територія навколо фонтану використовується, як літній майданчик, власником одного з закладів харчування. Така схема вигідна і місту, і інвесторам.

За словами аналітика, існує ще один тип комерціалізації громадського простору. Створення торговельно-розважальних комплексів.

«Люди - особи публічні. Нам подобається збиратися на площах та вулицях, дивитися один на одного, гуляти, вирішувати долю міста. Тому часто підприємці імітують простір міста у торгівельно-розважальних центрах, створюючи «ландшафти споживання». Міський простір фактично переноситься в будівлю. Чи це погано, чи добре сказати складно, однак одним з наслідків такої комерціалізації простору є те, що люди покидають традиційні місця відпочину на вулицях і переміщуються в середину будівель. Ці простори однакові у всьому світі. Міський ландшафт стає одноманітним, а місто – однотипним. Найгірше те, що у таких центрах можна купувати, продавати, але не комунікувати. Цей факт підтверджують і 40-річні дослідження соціологів та істориків архітектури», - зазначає Ігор Тищенко.

Слід зазначити, що питання розвитку комфортного публічного простору є одним з пріоритетних напрямків діяльності Департаменту містобудування та архітектури. Тому, в рамках розгляду місця, на якому був розташований пам’ятник Леніну, ми намагаємося охопити якнайширший спектр питань, пов’язаних з міським середовищем та з територією навколо бульвару зокрема. 

Нагадаємо, що минула зустріч в рамках заходів щодо обговорення місця на території бульвару Тараса Шевченка була зірвана активістами, які просувають ідею встановлення на місці пам’ятника Леніну скульптури Богородиці. Детальніше читайте тут.

Наступного вівторка запланована остання зустріч в рамках серії заходів щодо місця на бульварі Шевченка. Анонс заходу буде опубліковано додатково.