Катерина Гончарова: «В США люди більш активні, а законодавство менш регульоване»

У Сполучених штатах Америки влада і професійна спільнота дуже серйозно ставиться до  аргументації щодо необхідності збереження історичних надбань. При цьому зобов’язати до охорони культурної спадщини у штатах не можуть. Кращим методом місцева влада вважає заохочення, а головною метою більшості проектів є задоволення потреб громади у її культурних інтересах. 

Сполучені Штати Америки включають 50 абсолютно різних адміністративно-політичних одиниць, що мають свою систему органів влади та управління. Однак, не дивлячись на політичну дискретність, позиція федерального уряду  щодо збереження історичного середовища в Америці єдина. Про це свідчить постанова Конгресу щодо збереження природного середовища (National Environment Preservation Act), в якій сказано: «Конгрес усвідомлює, що кожна особа має насолоджуватись здоровим довкіллям та що кожна особа має відповідальність робити внесок у збереження та покращення довкілля».

«Активна боротьба міської громади у збереженні культурної спадщини в Америці почалася не так давно. Одним з прецедентів став яскравий процес, що стосувався Grand Central Terminal у Нью-Йорку, - ділиться своїм досвідом канд. істор. наук, керівник сектору історико-бібліографічних досліджень Інституту «УкрНДІпроектреставрація» Катерина Гончарова під час лекції «Досвід CША у залученні громади до збереження історичної спадщини».

Так, у 1978 році залізнична компанія, що володіла спорудою вирішила її продати. Новий девелопер планував побудувати на цьому місці офісний центр, на абсолютно законних підставах. Але громада таку ідею не сприйняла і розпочала протест. Люди були настільки активні, що навіть подали до суду і з другого разу виграли судовий процес. Споруда була визнана надбанням громади і власник будівлі був позбавлений, здавалось би, повного права  розпоряджатися майном.  

«Це означає, що всі проекти з реабілітації та збереження культурної спадщини робляться не для пам’яті, а для громади. Адже люди – це такий самий ресурс, як історична пам'ять та культурне надбання. Вони є невідновлюваним ресурсом у своїй пам’яті, своєму надзвичайно цінному життєвому досвіді», - зазначає Катерина Гончарова.  

За її словами, залучення громади в Америці є обов’язковим у процесі прийняття будь-якого рішення. Наприклад, Департамент внутрішніх справ, який опікується пам’ятками національного значення, в одному і своїх документів зазначає, що тривала та динамічна розмова з громадськістю на багатьох рівнях посилює відданість як самого Департаменту, так і громадськості до збереження ресурсів спадщини, а також зміцнює розуміння громадськістю повноти значення цих ресурсів та їх відносності до сучасності.

При цьому структура взаємодії з громадськістю в штатах докорінно відрізняється від того, що ми бачимо в Україні. «У нас надто зарегульоване законодавство, дуже багато нормативних актів, людина не почуває себе осередком якоїсь дії, вона відчуває себе, скоріше, як споживач. У США навпаки, люди дуже активні, не дивлячись на те, що їх ніхто ні до чого не зобов’язує.  Звісно, є обов’язки, але тут вас не можуть примусити, можуть лише спонукати і заохочувати», - зазначає Катерина.

Не практикується тут і нав’язування громаді рішень «зверху». Вважається, що уряд – це  і є громада.  Люди є джерелом рішень, однак рішення ці мають бути обґрунтовані.

Американці чітко розуміють, що якщо зневажливо ставитися до надбання останніх двох століть,  нічого не залишиться. Вони не можуть цього допустити. Цікавим прикладом збереження культурної та історичної спадщини є так званий закон «50 років». Якщо споруді більше 50 років, вона автоматично може бути визначена як пам’ятка за відповідним поданням громади.

• 
• 
• 
• 
• 
•  

Велику увагу приділяють дослідженням та освітнім програмам щодо залучення громадськості. Зокрема, в одному з таких досліджень було виявлено, що чим менше, старіше і різноманітніше середовище, тим воно економічно привабливіше. Тобто на територіях на кшталт нашого Подолу більша концентрація бізнесу на квадратний метр, що робить це середовище більш прибутковими.

Унікальністю співпраці з громадою у США є приватно-державне партнерство. Переважна більшість проектів реставрації в США виконуються через приватне інвестування. Такий підхід зумовлено системою заохочень, а також нівелюванням системи примусу. «Найкращим способом збереження історичного будинку в Америці вважають  його використання.  Особливо важливим поштовхом для приватизації пам’яток є зв’язок заходів з реставрації з тенденціями ринку нерухомості», - зазначає Катерина Гончарова.

Прес-служба Департаменту

містобудування та архітектури